Черепашка Повільниця

📖 Читаємо разом

На великому лузі жила маленька Черепашка Повільниця. Вона все робила повільно: їла повільно, ходила повільно, навіть думала — і то не поспішала.

Зайці пробігали повз неї і сміялись: «Повільнице, ти ще й досі тут?» Пташки перелітали над нею і щебетали: «Квапся, квапся!»

Черепашка засмучувалась. «Чому я така повільна? — думала вона. — Мабуть, зі мною щось не так».

Одного дня розпочалась гроза. Усі звірі помчали ховатись — так швидко, що не помітили краси: як хмара перетворилась на золото від сонця, як перша крапля дощу впала у калюжу і розійшлась колами, як після грози з'явилась подвійна веселка.

А Черепашка — бачила все це. Бо вона йшла повільно і дивилась навкруги.

«Ти бачила?» — запитав потім Заєць. «Бачила», — відповіла Черепашка.

«Я ніколи не встигаю дивитись», — зітхнув Заєць.

Черепашка подумала. Може, у кожного є свій темп. І у кожного темпу — свій дарунок.