Миша, яка не дякувала

📖 Читаємо разом

Мала Мишка Пискуня жила у затишній нірці. Їй постійно допомагали: Кріт рив їй підземний хід, Їжак приносив ягоди, Заєць ділився морквою.

Пискуня брала все і бігла далі. Вона не думала погано — просто не думала зовсім.

Одного разу Кріт захворів і не зміг допомогти. Їжак поїхав у гості. Заєць зайнявся своїми справами.

Пискуня залишилась сама і вперше задумалась: «А де всі?»

Вона пішла до Крота. «Ти сердитий на мене?» — запитала. «Ні, — відповів Кріт тихо. — Просто мені іноді хочеться почути, що моя допомога — важлива».

Пискуня стояла мовчки. Потім сказала — вперше у житті по-справжньому: «Кроте… дякую тобі. За все».

Кріт посміхнувся. Це була невелика річ — два слова. Але вони зігріли більше, ніж будь-яка нірка.

З того дня Пискуня помітила: «дякую» — це як маленьке сонечко. Чим більше даєш — тим тепліше навкруги.