Ведмідь, який боявся темряви

📖 Читаємо разом

У великому лісі жив великий Ведмідь. Усі знали, що він великий і сильний. Але ніхто не знав, що він боїться темряви.

Кожного вечора, коли сонце ховалось, Ведмідь заходив у берлогу і заплющував очі дуже-дуже міцно. Щоб не бачити темряву.

«Великі не бояться», — думав він. Тому мовчав.

Одного вечора біля берлоги він почув тихий звук. Їжачок сидів під деревом і тремтів.

«Чого ти тут?» — запитав Ведмідь. «Боюсь іти додому, — прошепотів Їжачок. — Там темно на стежці».

Ведмідь мав би піти. Але він вагався. Він сказав «Я… теж боюся темряви». Перший раз у житті сказав це вголос.

Їжачок підняв голову: «Справді? Такий великий?» «Справді», — відповів Ведмідь.

Тому вони вирішили піти разом. Ведмідь тримав Їжачка поруч, а Їжачок розповідав смішні історії — і темрява здавалась не такою жахливою.

«Знаєш, — сказав Їжачок, коли вони дійшли, — у двох страх не такий вже і страшний».

Ведмідь кивнув. І вперше за довгий час заснув спокійно.